Нашла у себя в бумажках. Говинда - эпитет Кришны.)



Тихо, незаметно

по траве ступая,

К нам пришла златая

молодая осень.

Рассмеялась звонко,

рассыпая листья,

И, слезою чистой

ветви умывая,

Прошептала нежно:

"намо говиндая..."